Замість багаторічного ув’язнення — передова. За два роки дії закону, що дозволяє засудженим долучатися до лав Збройних Сил, лише з Черкаського СІЗО на фронт пішли дев’ятеро осіб. Станом на січень 2026 року ще 12 утримуваних підписали згоду на мобілізацію та чекають на завершення бюрократичних процедур, аби змінити камеру на окоп.
Механізм рекрутингу за ґратами вже чітко налагоджений. Ув’язнені мають право самостійно обирати військову частину, контактуючи з підрозділами телефоном або під час візитів рекрутерів безпосередньо в установи. Однак існують суворі обмеження: служити колишні засуджені можуть виключно у штурмових підрозділах. Шлях до фронту пролягає через спеціалізовані полігони, де вони проходять базову підготовку окремо від інших новобранців, а остаточне рішення про зарахування до бригади залишається за її командиром.
Мотивація за колючим дротом: від снайперів до розвідників
Для багатьох ув’язнених армія — це не просто спосіб вийти на волю, а повернення до звичної справи. 25-річний Віталій, засуджений за крадіжку до п’яти років, раніше служив у розвідці та воював у складі добробатів. Він зізнається, що мирне життя після фронту далося йому важко, що і призвело до конфлікту із законом. Схожу історію має і Олег, колишній кулеметник та снайпер 57-ї бригади. Чоловік отримав вісім років за крадіжку, вчинену під час служби, але тепер прагне зупинити ворога, аби трагедії Бучі чи Маріуполя не повторилися в його рідному краї.
Проте процес не позбавлений складнощів. Віталій нарікає на бюрократію: за нинішніми правилами, навіть маючи бойовий досвід, люди змушені чекати переведення з СІЗО до колонії, перш ніж офіційно розпочати процес мобілізації. «Хотілося б, щоб навіть із СІЗО могли мобілізовуватись і не чекати усіх цих моментів, бо це затягування часу», — вважає він.
Юридичні тонкощі та бойовий досвід
Мобілізація є суворо добровільною і доступною не для всіх. За словами старшої інспекторки Світлани Власенко, право на службу мають засуджені за:
- крадіжки;
- шахрайство;
- незаконне зберігання майна.
Натомість шлях до війська закритий для тих, хто вчинив державну зраду, терористичні акти, зґвалтування або вбивства. Після року служби під наглядом та за умови відсутності нових правопорушень, вирок скасовується повністю. Досвід тих, хто вже пройшов цей шлях, як-от морпіха Марка Федорова, свідчить про успішну інтеграцію: «Ресоціалізація проходила чудово, ти себе не відчував вигнанцем».
Законодавчі прогалини та суспільна думка
Попри успішні приклади, правозахисники вказують на суттєві недоліки в законодавстві. Голова ГО «Захист в’язнів України» Олег Цвілий зазначає, що засуджені добровольці перебувають у нерівних умовах з іншими військовими. Зокрема, закон не передбачає для них відпусток, а у разі поранення вони позбавлені права лікуватися за місцем проживання під доглядом рідних. Навіть після повернення з полону колишні ув’язнені зобов’язані повернутися до війська без права вибору.
Військові, які безпосередньо працюють із колишніми засудженими на полі бою, зазвичай не мають упереджень. Боєць із позивним «Мехіко» підкреслює, що на етапі підготовки мотивація людини стає очевидною одразу. Для держави ж цей механізм став важливим ресурсом, який залучив до оборони вже близько 11 тисяч осіб по всій Україні. Зрештою, це питання про те, хто цінніший для країни: той, хто припускається помилок, але готовий їх спокутувати кров’ю, чи той, хто уникає відповідальності перед державою.