Із 109 зареєстрованих на Черкащині кооперативів фактичну діяльність продовжують тільки 17. Такі об’єднання створюють фізичні або юридичні особи, щоб спільно задовольняти власні потреби, пояснила виконувачка обов’язків директорки обласного департаменту агропромислового розвитку Валентина Сокирко. Йдеться як про спільні закупівлі кормів чи обладнання, так і про гуртовий продаж продукції за вигіднішою ціною.
За її словами, кооперативний формат покликаний спростити роботу селян, підвищити успішність їхньої діяльності та зробити виробництва конкурентоспроможними. Як саме працює цей механізм і яку роль у ньому відіграє держава, досліджували у спецрепортажі Суспільного.
Початком кооперативної справи часто стає ідея або винахід. Саме так, за словами директора пасічно-інноваційного кооперативу «Павік» Юрія Гуслія, розвивалося його підприємство.
“З чого почалося підприємство? Я винайшов ніж з електропідігрівом, він дозволяє удвічі швидше обрізати кришечки. Гарячим ножем віск різати легше, ніж холодним”.
Згодом, додав він, асортимент почав розширюватися дрібними інструментами для пасічників.
“Спочатку був ніж з харчової нержавіючої сталі, далі був величезний асортимент довгеньких. Є «їжачок» для того, щоб весною відкривати рамки запечатані, щоб підгодовувати бджіл”.
Після цього кооператив перейшов до виготовлення більш складного обладнання, зокрема пристроїв для перетоплення воску.
“Конструкція призначена для роботи в приміщенні. Вона дуже економно витрачає воду, якісно витоплює віск, дає нам якісну сировину”.
Самостійно реалізувати всі ідеї було складно, тому Юрій Гуслій вирішив залучити до справи однодумців.
“Був задум залучити цих людей до спільної роботи для виготовлення необхідного інструменту. Щоб це були люди з досвідом, які ним же й користуються і з розумінням роблять цей інструмент для власного користування”.
Після підтримки колег кооператив почав випускати складніші механізми, зокрема мінілінії для сімейних пасік і установки для відкачування меду.
“Є лінійка з пристроїв для обрізки забрусу. А установка, дозволяє без зайвих зусиль одній людині відкачувати десь тонну-півтори меду за зміну”.
Пасічно-інноваційний кооператив «Павік» було створено понад 15 років тому, зазначив його директор, згадавши, що у 2009 році держава активно закликала розвивати кооперацію.
“Ми з самого початку зареєстрували кооперативом і це якраз на той час 2009 рік було актуально. Була від уряду отака компанія, що розвивайте кооперативи. Ми повірили, відкрили кооператив, але потім дещо загальмувалася ця справа, з різних причин”.
Виконувачка обов’язків директорки департаменту агропромислового розвитку Валентина Сокирко на прикладі кролівничого кооперативу пояснила різницю між кооперативом і класичним підприємством.
“Уявімо, що кілька родин селян тримають по пів сотні кролів. Вони об’єднуються, аби разом «боротися» зі смертністю тварин, дешевше купувати для них корм та шукати магазини, яким продаватимуть готові тушки. Відтак, наймають одного ветеринара, разом купують сировину або ж будують комбікормовий цех, і під спільним брендом укладають договори з м’ясокомбінатами, ресторанами чи супермаркетами”.
Як підкреслила посадовиця, ключова відмінність полягає в меті діяльності.
“Звичайно вони різного формату. Але переважають здебільшого сільськогосподарські кооперативи, збиральницькі. Також маємо і мʼясні кооперативи, плодово-ягідні, медові”.
Найбільш поширеними на Черкащині залишаються саме сільськогосподарські кооперативи, які становлять 55% від загальної кількості.
Один із таких кооперативів діє у селі Білозір’я. Його керівник Юрій Стоянов розповів, що об’єднання вирощує зернові не на продаж, а для потреб власної худоби.
“Ми створили його, перш за все для того, щоб укласти договори оренди на пасовище і сінокоси, щоб мешканці нашої громади мали можливість заготовлять сіно для своєї худоби і випасати”.
Членкиня кооперативу пані Надія, яка утримує десять дійних корів, пояснила, що спільна робота значно полегшує щоденні завдання.
“Вирощуємо кукурудзу, годуємо корівок. Праця дуже важка, але стараємося”.
Попри переваги, кількість діючих кооперативів суттєво зменшилася. Нині з 109 зареєстрованих реально працюють лише 17, тоді як п’ять років тому їх було 98.
Співзасновниця «Кооперативної академії» Ірина Воловик зазначила, що подібна ситуація характерна не лише для Черкащини, а й для всієї країни.
“Засновуючи кооператив дуже часто засновники забувають про те, що це бізнес, яким потрібно управляти, щ це робота, яку потрібно виконувати, її потрібно виконувати спільними зусиллями. Проводити засіданнярозробляти стратегії, впроваджувати стратегії, шукати інвестиції в цю кооперативну модель”.
Додатковим чинником стали законодавчі зміни на шляху до Європейського союзу, зокрема нова редакція закону «Про сільськогосподарську кооперацію».
“Був певний період, коли кооперативам треба було прийняти змін цього закону, перереєструватися, згідно з чинним законодавством до літа 2023 року і більшість кооперативів сільськогосподарських не встигли це зробити. Через пандемію, війну, багато інших викликів”.
Юрій Гуслій пов’язує гальмування розвитку кооперативів також із фінансовою нестабільністю.
“Нещодавно мій товариш, який живе в Норвегії, розповідав, що вони здають мед, а гроші за мед вони отримують тільки через рік, тільки наступного року. Тобто це говорить про те, що люди довіряють своїй державі і ця стабільність їх влаштовує. У нас в Україні, якщо купили мед і не привезли гроші – це катастрофа От уявіть собі: сьогодні зафіксували ціну – через рік ми її отримуємо, а гроші вже не ті. І ще дуже важливий компонент – це податкова система, яка не те що не адаптована, – вона намагається використати радянські способи підходу, при нинішніх умовах, вона не враховує особливості кооперації”.
Валентина Сокирко наголосила, що навіть за умов війни держава продовжує підтримувати кооперативи.
“В області діє програма підтримки розвитку сільськогосподарських кооперативів та сімейних фермерських господарств до 2027 року. Ми можемо компенсувати кооперативам 70% вартості обладнання, але не більше, ніж 400 тисяч гривень”.
Завдяки цій програмі білозірські кооператори придбали сучасну сівалку, а зекономлені кошти спрямували на інше обладнання, розповів Юрій Стоянов.
“Трактор, косарка, це все – гребка, тюкач, оце нам привезуть і ми вже на наступний рік ми не будемо залучать уже сторонні організації чи сторонніх фізичних осіб, а будемо уже ці послуги надавати своїми силами”.
Раніше в області діяв спеціалізований центр розвитку кооперативів, який працював у Черкасах як комунальне підприємство, згадав Анатолій Рекун.
“Крім кролівничих кооперативів було створено ще і ягідні, у них передавали кущі смородини, кущі малини. І також були декілька кооперативів із сушки овочів, там передавали сушарки”.
Проєкт тривав 30 місяців і коштував 617 тисяч євро. З них 492 тисячі євро надали з коштів Європейського союзу, ще 123 тисячі євро – з обласного бюджету. За інформацією першого заступника голови Черкаської обласної ради Романа Сущенка, підприємство нині перебуває у стані припинення після рішення, ухваленого у 2024 році.
Паралельно в Україні, зокрема і на Черкащині, реалізують ще один проєкт підтримки кооперативів – «Гонор», який фінансується урядом Канади, розповіла співзасновниця «Кооперативної академії» та директорка цього проєкту Софія Буртак.
“Проєкт буде діяти майже по всій території України, де ми зможемо працювати, де будуть виробники і будуть створені або вже активні або кооперативи, які хочуть надати нового розвитку своїм ініціативам у молочній, плодоовочевій, медовій, зерновій галузях”.
Вона додала, що уважно стежить за діяльністю черкаських кооперативів і зацікавлена в їх участі у програмі.
“Нам дуже подобається активність черкаських кооперативів, медових зокрема, я за ними спостерігаю вже давно і дуже буду рада, якщо черкаські кооперативи долучаться до проєкту «Гонор» і загалом до розвитку національної моделі кооперативів в Україні”.