Навіть у повномасштабній війні українська культура не зупинилася. Актори, музиканти та художники Черкас працюють під обстрілами, у темряві та в укриттях, щоб дарувати людям емоційне відновлення і нагадувати — життя триває.
За словами професорки Інни Яковець, завідувачки кафедри дизайну Черкаського державного технологічного університету, мистецтво допомагає суспільству долати стрес та відчувати живе спілкування навіть у непрості часи.
Театр під світлом свічок і генераторів
На сцені драмтеатру Черкас традиційно до новорічних свят грають “Снігову королеву”. Головний режисер Станіслав Садаклієв зазначив, що вистава з 2019 року не втратила популярності серед глядачів.
“Можливо, підсвідомо люди хочуть через живе мистецтво потрапити в інший світ. Не завжди цей світ кращий, але в тебе є вибір як ставитися до того чи іншого героя і він не впливає на твоє життя”, — пояснив Садаклієв.
Театр адаптувався до сучасних реалій — навіть під час вимкнення електроенергії вистави тривають завдяки генераторам. З вересня 2025 року показано дві вистави, а готується третя. Раніше, у 2022 році, театр презентував сім нових постановок.
Глядачі відзначають важливість живого мистецтва для дітей і родин. Вікторія розповіла:
“У мене є дочка. Я дуже полюбляю, щоб вона ходила у театр і бачила гру акторів — внутрішній духовний розвиток збільшується. Ти бачиш живих людей”.
Учителька Лариса Михайлюк додала, що мистецтво дозволяє відчути дотик культури навіть у кризові часи:
“Нам важливий дотик до мистецтва. Тому ми вирішили цей рік не робити новорічний ранок, а прийти саме в заклад драмтеатру”.
Музика та майстер-класи як терапія
В актовій залі Черкаської музичної школи №1 учні та батьки слухали гру джазового піаніста Олексія Петухова, який провів майстер-клас. Музикант два роки тому був мобілізований і нині служить у військовому оркестрі в Одесі.
“Підтримка і молоді, і наших бійців, які знаходяться на передовій, і поранених бійців, і тих, які проходять реабілітацію”, — розповів Петухов.
За його словами, музика стала важливим інструментом емоційної реабілітації:
“Це потрібно для підтримки емоційного стану, психологічного стану. Відчувати себе як при тому нормальному житті, яке у нас було, трошки повертатися в нього і відчувати позитивні емоції”.
Художники як свідки історії
Український художник та колекціонер Микола Бабак описує нинішню культуру як ренесанс:
“Зараз ми переживаємо своєрідний ренесанс. Культура на сьогоднішній момент стала інструментом опору і фіксації історичної правди”.
У “Українському домі” він представив колекцію робіт народного мистецтва “Наїв вільний”. Попри війну, виставка була велелюдною:
“Я вражений був. На вулиці бомбардування, ракети літають, а черги на виставку були неймовірні. Це було відкриття для людей їхньої причетності. Багато хто підходив і говорив: Боже, а в моєї бабусі висіла така картина”, — пригадав Бабак.
Мистецтво як підтримка й мотивація
За словами Інни Яковець, інтерес до культури зріс, бо митці почали проявляти свою позицію через творчість. Мистецтво стало інструментом психологічної підтримки для тих, хто повернувся з фронту, і для людей у складних умовах.
“Бажання творити щось світле. Тому що діти ростуть, у них одне дитинство. У всіх одне життя і вони його мають проживати сьогодні. Багато робіт, наприклад з графічного дизайну, спрямовані на психологічну підтримку. Для багатьох людей, які повернулися з фронту, які живуть у складних умовах, мистецтво своїм кольором, фактурою, змінює настрій, дає впевненість, що життя продовжується”.
Таким чином, навіть у час війни культура Черкас залишається простором відновлення та надії — для митців і для глядачів.