Справжнє визнання приходить неочікувано. Нещодавно третьокласники просто на черкаській вулиці впізнали відомого земляка та кинулися фотографуватися. Малеча затято ділилася враженнями від прочитаного. Для дитячого письменника, поета й видавця Олександра Прилуцького з Монастирищини це стало найкращою нагородою за роки наполегливої праці. Наразі митець активно готує до друку свою сорок першу за рахунком книгу.
Життя автора кардинально змінилося тридцять один рік тому. У 1995 році пан Олександр повністю втратив зір. Тоді у складний період він хапався за кожну соломинку і їздив до багатьох знахарів. На жаль, дива не сталося. Проте чоловік не полишив творчість та улюблену справу. Надійною опорою для нього стала родина.
Усе почалося з рідного села Івахни. Там майбутній літератор виростав, надихався краєвидами й працював художнім керівником місцевого будинку культури. Любов до книг швидко переросла у перші спроби віршування. Свої підліткові твори юнак читав однокласникам ще у сьомому класі за дозволом вчительки. Спочатку він захоплювався фантастикою та містикою.
“Але на той час російська мова була настільки вживаною в школі, що популярність навіть україномовних вчителів була занижена. У мене була російська мова на першому місці до восьмого класу. Але пройшов час, і погляди змінилися, і добре, що змінилися. Я перейшов на українську мову, і вже коли я приїхав в Черкаси, то мене навіть прозивали «Вуйко»”.
Новий етап приніс переїзд до обласного центру. Там письменник почав відвідувати літстудію, друкуватися у газетах для початківців та працювати у виданні “Місто”. До втрати зору він обожнював подорожі Кавказом, спорт та мандрівки Черкащиною. Саме наставник Кость Світличний помітив його дитячі опуси у збірнику “На крилах надій” і порадив не розпилюватися, а писати саме для малечі.
Власна родина підказала чимало сюжетів. Реальна історія бабусі, яка залишилася вдовою з чотирма дітьми у складні воєнні роки, лягла в основу оповідання “Навіжена Федора”. Образ матері надихнув на створення твору “Перед Варварою”. Загалом людські долі Монастирищини формували легенди й перекази автора.
Перша дитяча збірка віршованих загадок розійшлася невеликим пробним тиражем. А от наступна книга “Арифметика сороки” стала справжнім українським бестселером із накладом у 150 тисяч примірників. Логічні задачі на додавання та віднімання згодом продовжилися у виданнях “Школа Сойки” та “Лісова школа”. Тепер близько сотні авторських загадок включено до тернопільських підручників, читанок та буквариків для молодших класів.
“Після третьої книги, походивши по видавництвах, побачивши як вони працюють, а на той момент вони працювали як: приносиш твори, вони подивилися, присвоїли міжнародний номер, і на цьому фактично робота їхня закінчилась, може підказали по редагуванні чегось, а щоб видати книгу, треба було шукати художника, треба було, як кажуть, верстку робити, десь шукати, надрукувати, друкарню, і це все, як кажуть, ми пройшли із дружиною”.
Власне сімейне видавництво з’явилося у середині дев’яностих років. Тоді в країні бракувало україномовних дитячих книг, тож подружжя ризикнуло відкрити справу в новій квартирі під час переходу на купони. Наразі підприємство відзначило тридцятирічний ювілей. Донька пана Олександра стала дослідницею та авторкою 11 книг, а син працює дизайнером, художником і верстальником.
За цей час видавництво випустило понад чотири тисячі різноманітних найменувань. Продукція родини представлена навіть у Китаї, Японії та Австралії. Письменник переконаний, що його особистий успіх повністю залежить від єдності родини.
Сьогодні родина Прилуцьких активно займається волонтерством. З березня 2022 року вони регулярно допомагають армії: купують Мавіки, FPV-дрони, зарядні станції, маскувальні сітки та обладнання для автомобілів. Видавництво підтримує 44-ту і 118-ту бригади, а також Харківський напрямок. За вагому допомогу воєнній розвідці засновник отримав почесну нагороду “Хрест Арея”. Тема війни відображена у його свіжих збірках поезії “Слово від серця” та “За межею прицілу”, присвячених адаптації бійців до цивільного життя.
Молодим колегам досвідчений видавець радить багато читати для формування унікального стилю. На його думку, не варто поспішати з миттєвим випуском власної книжки. Краще спочатку пропонувати твори періодичним виданням.
“Щоб видати книгу, не треба одразу намагатися це робити. Треба друкуватися десь у періодиці. І найбільша моя порада, не виставляти свої твори у фейсбуці, в інстаграмі. Тому що це мережі, які не захищають авторські права”.
Письменникам-початківцям варто постійно обговорювати свої тексти з досвідченими майстрами слова. Автор закликає ретельно обирати платформи для публікацій та захищати інтелектуальну власність.