Черкаська громада вшанувала пам’ять героїв, які одинадцять років тому тримали оборону на одному з найскладніших напрямків фронту. 18 лютого 2026 року на площі Слави зібралися військові, родини загиблих та небайдужі містяни, аби згадати події зими 2015-го, коли українські сили завершили операцію з виходу з Дебальцівського плацдарму.
Заходи розпочалися з релігійної служби. Представники духовенства провели молебень за здоров’я тих, хто продовжує боронити країну, та літію за душі полеглих воїнів. Хвилина мовчання перервала гомін площі, об’єднавши присутніх у спільній скорботі за тими, хто не повернувся з пекельних боїв.
«Дебальцеве – це не просто географічна точка на карті, – це місце мужності, випробувань та сили, але також – незагоєна рана», – зазначив Микола Бойко, який представляє Черкаську обласну організацію християнських церков.
Пам’ять як джерело сили для родин героїв
Для близьких загиблих ці заходи – не просто формальність, а спосіб нагадати суспільству про справжню ціну незалежності. Лариса Стрілець, мати полеглого черкащанина Ярослава Стрільця, наголосила на важливості правильного сприйняття тих подій. Вона впевнена, що історія Дебальцевого – це передусім історія незламності:
- це розповідь про мужність, а не про поразку;
- це свідчення про чоловіків і синів, які свідомо обрали захист своїх сімей;
- це пам’ять про тих, хто не злякався переважаючих сил ворога.
Наприкінці заходу відбулося урочисте покладання квітів до меморіалу. Учасники вшанування нагадали трагічну статистику того періоду: за офіційними даними Міністерства оборони, з середини січня до 18 лютого 2015 року в районі Дебальцевого Україна втратила 110 бійців, ще 270 отримали поранення. Черкащина заплатила за цю оборону надвисоку ціну – 17 наших земляків назавжди залишилися в списках загиблих на плацдармі.