Черкаська художниця та майстриня Лариса Шейх-Афоніна з дитинства захоплюється мистецтвом клаптикового шиття, або печворком. Зі шматочків тканини вона створює унікальні панно, ковдри, сукні, сумки й косметички. Її роботи нині можна побачити на виставці в Черкаському обласному художньому музеї, розповіла майстриня у коментарі Суспільному.
Захоплення печворком у Лариси почалося ще в дитинстві:
«Мама подарувала мені книжку “Веселі клаптики”. Там розповідалося про те, як зшивати клаптики тканини. Я почала пробувати, і ця справа заповнила весь мій світ. Відтоді я не уявляю дня без шиття».
За словами мисткині, вдома в неї накопичено безліч клаптиків тканини — але кожен із них рано чи пізно знаходить своє місце в новій роботі:
«Я намагаюся використати все до останнього клаптика. У сім’ї вже жартують, що я нічого не викидаю, бо все йде в роботу».
Перші вироби Лариси нагадували орнаменти вишивок чи килимів, адже вона надихалася українським народним мистецтвом. Тепер її творчість стала яскравішою та різноманітнішою — із новими фактурами, техніками й кольорами.
Майстриня працює у кількох напрямках: шиття вручну шестикутників, створення виробів із джинсу чи меблевих тканин. Вона пояснила процес створення таких робіт:
«Беремо клаптики будь-якої форми, викладаємо їх на клейову основу, накриваємо прозорою тканиною — органзою або сіткою — і пропрасовуємо. Після цього маємо заготовку, яку можна простьобувати машинкою та доповнювати ручними стібками».
У творчому арсеналі Лариси Шейх-Афоніної — панно, декор для дому, сумочки, косметички та підтарільники. Майстриня каже, що такі речі створюють атмосферу затишку:
«Навіть звичайна чашка чаю здається особливою, коли на столі власноруч зроблений комплект підтарільників. Такі дрібниці наповнюють дім теплом».
Серед улюблених речей мисткині — клаптикова сукня, створена з чоловічої сорочки, доповнена мереживом, і жакет із меблевих тканин у стриманій кольоровій гамі: сірих, рожевих і зеленкуватих тонах.
Над натхненням працює не лише вона сама — допомагає й донька:
«Ми разом малюємо ескізи. Донька ходить на гуртки, а я поруч завжди беру з собою роботу. Якщо не можна шити всередині приміщення — сідаю в кафе і працюю. Маю кілька виробів, які створила саме так, у дорозі».
Плани мисткині масштабні. Вона мріє написати книгу про своє мистецтво та створити серію робіт, які б символізували різні регіони України:
«Я маю ідеї для трьох книг — про творчість і про людей, які мене надихали. Кожна робота пов’язана з історією конкретної людини. Ще хочу зробити “пальто-ковдру” з елементами, характерними для кожної області України».
Для Лариси Шейх-Афоніної печворк — це не просто хобі, а спосіб зберігати внутрішню рівновагу:
«Ця справа не приносить великих грошей, але дає спокій і натхнення. Ми живемо в тривожний час, а творчість допомагає зупинитися, побачити красу й відчути життя».