Щороку у ніч з 31 жовтня на 1 листопада у світі відзначають Гелловін. Проте в православній традиції це свято не має підтримки. Чому церква не схвалює переодягання у містичні костюми і вбачає у цьому духовну небезпеку, розповів Суспільному митрополит Черкаський і Чигиринський владика Іоан.
Для багатьох черкащан Гелловін став лише нагодою для творчості й прикрашання осель. Марина, місцева мешканка, каже, що сприймає його як родинне заняття:
«Вирізаємо з дітьми гарбузи, ставимо свічки. Робимо їх два — у різних кімнатах. Це для нас просто гарна традиція, без особливого змісту».
Інша жителька Черкас, Ольга, придбала доньці святкову атрибутику:
«Вона попросила ельфійські вушка, цукерки-павучки та іграшкову руку з «Венздей». Дітям цікаво. Хоча товарів до свята зараз надто багато — як на День Валентина, все у тематиці. Але поруч уже й новорічні прикраси, тому не дивуюся».
Водночас не всі містяни підтримують цю традицію. Черкащанка Віра зазначила, що не визнає Гелловін, бо вважає його чужим українській культурі:
«Це не наше свято, воно з-за кордону. У нас є свої — колядування, вертепи, панахиди. Вони мені ближчі та зрозуміліші».
Митрополит Іоан пояснив, чому православна церква не приймає Гелловін і вбачає у ньому небезпеку для душі:
«За зовнішнім блиском цього дня приховано інше послання. Це не про світло, а про гру зі злом. Християнин не має шукати темряву. Церква не може любити свято Гелловіну через його наповнення. Навіть якщо людина просто вдягає костюм демона або вигаданої істоти, вона символічно відкриває себе впливу злих сил. Гелловін є головним святом сатаністів — у цей день вони звершують свої ритуали. Тому, долучаючись до цього, людина втрачає зв’язок із джерелом життя».
Владика зауважив, що у християнстві також є костюмовані традиції, але вони мають інше духовне значення:
«На Різдво ми одягаємося у костюми під час вертепів, та ці дійства прославляють народження Христа і Божу любов до людей. Це протилежне за суттю до символіки Гелловіну».
Гелловін походить із давнього кельтського свята Самайну, яке святкували у ніч з 31 жовтня на 1 листопада як початок зими. У кельтських переказах це був час, коли світ живих і мертвих стикався, а духи могли відвідувати землю. Згодом це свято отримало християнське трактування як «Вечір усіх святих», однак у сучасній культурі воно стало світським і комерціалізованим — із костюмами, солодощами та тематичними декораціями.
Попри популярність свята у країнах Заходу, митрополит Іоан наголошує: для православних християн важливо пам’ятати про духовний зміст дій, у які вони вірять чи до яких долучаються. І саме тому, підкреслює він, церква не може прийняти Гелловін як частину своєї традиції.