Афідевіт — це офіційна письмова заява, у якій особа під присягою підтверджує або заперечує певні факти, що мають юридичне значення. Такий документ набув поширення насамперед за кордоном, однак в окремих випадках може використовуватись і українцями для міжнародних цілей.
Як пояснили у Міністерстві юстиції України, афідевіт зазвичай складається, коли немає можливості легалізувати або апостилювати стандартні документи, або коли потрібне письмове підтвердження обставин, що важко формалізуються іншими способами.
У яких випадках оформлюється афідевіт
Найчастіше афідевіти подають громадяни, яким потрібно засвідчити особисту інформацію чи пояснення, що не підтверджуються стандартною довідкою або не мають юридичного підпису чи печатки.
Йдеться, зокрема, про:
- виписки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
- друковані електронні довідки без підписів і печаток;
- заяви про місце проживання, родинні зв’язки, утримання дітей, джерела доходів, трудовий стаж чи сімейний стан (наприклад, відсутність шлюбу).
У таких ситуаціях особа сама формулює письмову заяву, яку потім засвідчує нотаріус. При цьому нотаріус не підтверджує достовірність фактів, викладених у документі, а лише засвідчує, що підпис на ньому поставила конкретна особа.
Документи-додатки до афідевіту
У деяких випадках до заяви додаються підтверджувальні матеріали — листи, квитанції, фото, виписки або довідки. Ці документи підшиваються до афідевіту, а нотаріус обов’язково зазначає їх наявність у посвідчувальному написі.
Хто має право засвідчити афідевіт і скільки це коштує
Оформити афідевіт можна як у державного, так і в приватного нотаріуса. Вартість послуги залежить від обраної форми нотаріату:
- у приватного нотаріуса розмір плати визначається за домовленістю сторін;
- у державній нотаріальній конторі сплачується державне мито, а також окремо оплачуються додаткові послуги технічного характеру.
Використання афідевіту за межами України
Оскільки афідевіт є документом, складеним на території України, для його застосування в інших країнах зазвичай вимагається легалізація. Це може бути або апостилювання, або консульська легалізація — залежно від вимог країни призначення.