Переселенка з Бахмуту Катерина Крижанівська разом із 13-річним сином Іллею вже понад півтора року живе на Черкащині. Після втрати дому, евакуації під обстрілами та розлуки з рідним містом вона поступово відновлює життя з нуля — влаштувалася на роботу, орендує житло, долучилася до соціальної роботи й навіть одружилася з коханим, який воює в лавах ЗСУ.
Втеча з палаючого Бахмуту
До останнього жінка з родиною залишалася в рідному місті. Спогади про евакуацію яскраві й болючі. З собою — лише найнеобхідніше: щітки, їжа, чихуахуа Маня, кіт Барс і кішка Муха. Вибігли з квартири у капцях. Після від’їзду чоловік, військовослужбовець, повідомив: повертатися вже нікуди — гуртожиток, де жила родина, знищений вщент.
У Бахмуті Катерина працювала диспетчеркою таксі, продовжуючи допомагати з евакуацією навіть під обстрілами. Їхню службу в місті називали «незамінною». Водії ризикували життям, щоб вивозити людей та тварин до евакуаційних точок. Пізніше знайомий адміністратор таксі допоміг їй з сином виїхати на Черкащину, об’їжджаючи Краматорськ, де тоді влучили по вокзалу.
Новий побут і побутові труднощі
Спершу родина жила у родичів чоловіка, пізніше — у покинутій хаті в Лозівку, яку довелося довго приводити до ладу. Місцеві мешканці допомагали всім, чим могли — продуктами, ковдрами, речами. Жінка влаштувалася до центру соцдопомоги в селі, а згодом — переїхала до Черкас, де орендує невелику квартиру за 5 тисяч гривень — рівно стільки родина отримує як допомогу від держави.
Соціальна робота, нове подружжя і домашні улюбленці
Попри повсякденну зайнятість, Катерина знаходить сили для волонтерства. У родині вже п’ятеро підопічних — кішки й собаки, врятовані під час війни. Один із них — чихуахуа з Херсона, якого власниця безкоштовно передала через неможливість утримувати.
У березні 2023 року Катерина офіційно вийшла заміж за Володимира — колишнього рятувальника. Пропозиція була давно, але жінка чекала миру. Свідками на весіллі стали друзі з Горлівки і Херсона. На знак любові чоловік подарував їй швейну машинку — про таку вона давно мріяла, аби перешивати гуманітарний одяг під себе.
Реабілітація після втрат і надія на майбутнє
Із кінця вересня Катерина та її син перебувають у Львівській області на реабілітації. Ілля, як і багато дітей, пережив важкий емоційний тягар війни, має тривожні сни і стрес. З хлопцем працюють психологи. Катерина згадує віщі сни про війну, які ще до вторгнення бачив син, і навіть вона сама — коли вві сні до неї прийшла покійна бабуся з Бахмуту зі словами: «Лізуть знизу і лізуть, я вже так втомилася…».
«Мені досі сняться вибухи, обстріли, наш дім і краєвиди з вікон — на площу, ставок, будинок культури. Красивий Бахмут, якого більше нема», — говорить переселенка. Та попри біль, родина вірить у мир і готується до нового життя в Черкасах. Вони вже стоять у черзі на тимчасове житло і мріють про день, коли не доведеться все починати спочатку.