Пам’ять учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вшанували в Умані біля пам’ятного знаку «Чорнобиль 1986». У мітингу взяли участь ліквідатори, родини загиблих, жителі міста та представники місцевої влади.
Під час заходу присутні хвилиною мовчання згадали уманців, які брали участь у ліквідації аварії, а також військових, що загинули, захищаючи незалежність України.
Ліквідаторам ЧАЕС вручили почесні грамоти, подяки та матеріальну допомогу. Підтримку надали міська влада, управління соціального захисту, ветеранські організації та громадські об’єднання.
Цьогоріч із бюджету Уманської міської територіальної громади фінансову підтримку отримали 44 чорнобильці. Загальна сума виплат склала майже 14 тисяч гривень.
Упродовж дня в храмах Уманської громади також проводили панахиди та молебні за загиблими й померлими учасниками ліквідації наслідків аварії.
До присутніх звернувся заступник голови Уманської районної військової адміністрації Віталій Кириленко, нагадавши про події після вибуху на станції:
«14 грудня 1986 року на станції завершили будівництво захисних споруд, проте Україна й досі відчуває наслідки тієї трагедії. Наші герої працювали в тих умовах, в яких не працюють закони фізики, де кожна хвилина – це ціна життя. Дякую вам, шановні ліквідатори, і сім’ям, які пам’ятають своїх рідних», – сказав він.
Про перші дні після аварії розповів військовий і ліквідатор Іван Куценко. За його словами, команда прибула до Чорнобиля вже на початку ліквідаційних робіт:
«40 тисяч квадратних кілометрів нашої землі було заражено, постраждали два з половиною мільйони людей. Моя команда – 39 людей і 18 машин – 28 квітня вже була в Чорнобилі. Ми їхали через Київ, люди не знали, що це таке. Радіо тоді мовчало, усі були у тривозі», – зазначив він.
Першу ніч, додав ліквідатор, довелося провести просто в кабінах техніки. Наступного ранку команда розпочала роботи, зокрема займалася вивезенням ракет, які могли вибухнути через радіаційне ураження.
Своїми спогадами поділився і ліквідатор Василь Осіпчук. У 27 років його відрядили до інженерного батальйону поблизу Прип’яті:
«Наш батальйон займався захороненням радіоактивних виробництв. Це було за п’ять кілометрів від станції. Страшно – ні. Але неприємно, бо знаєш, що в будь-якому разі отримуєш радіацію в організмі», – розповів він.
Завершився мітинг покладанням квітів до пам’ятного знаку «Чорнобиль 1986».