Ще кілька років тому родина Маценків відправляла свої саджанці переважно до Казахстану та Киргизії. Тепер у господарстві на Черкащині вже ведуть перемовини про вихід на європейський ринок і готують ліцензії для експорту до ЄС.

За понад три десятиліття невеликий сімейний сад перетворився на повноцінне господарство з промисловими насадженнями, сучасною технікою та власним розсадником. Максим Маценко розповів, що сьогодні їхні дерева ростуть у багатьох регіонах України, а бізнес, який починав його батько як захоплення, фактично став справою життя всієї родини.
У садах вирощують яблука, груші, сливи, абрикоси, персики та черешні. Окремий напрямок – саджанці плодових культур. Саме вони нині стали одним із головних продуктів господарства.

Особливо пишаються тут яблуневими садами. Частині насаджень уже близько 20 років. На ділянках ростуть сорти «Чемпіон», «Реджига принц» та «Голден».
Історія господарства почалася зі звичайної дачної ділянки у Володимирівці. Максим згадує, що ще дитиною допомагав батькові висаджувати перші дерева та купувати саджанці у Млієві.
“Коли я ще був маленьким, батько зацікавився садівництвом і в нас була дачна невеличка ділянка тут поруч, у Володимирівці, і ми там посадили садок. Ще купляли саджанці у Млієві. Це було дуже давно, десь 30 років тому”.
Спочатку дерева висаджували буквально на городі. Потім з’явився перший трактор, далі – ще один, оприскувачі, косарки, система крапельного зрошення. Паралельно розвивали розсадник і закладали маточники підщеп для майбутніх інтенсивних садів.

Сьогодні площа насаджень складає кілька гектарів. У господарстві також облаштовують нові шпалери та планують масштабний захист садів від негоди.
Цьогорічний сезон, за словами Максима Маценка, був непростим. Морози та весняні заморозки пошкодили частину бруньок. Втім, після обробки дерев амінокислотами та препаратами на основі водоростей ситуація покращилася.
“Після зими та після повернення весняних заморозків у нас було видно, що пошкодилася брунечка і ми обробляли садки амінокислотами і водоростями. Зараз бачимо, що багато бруньок відновилося і чекаємо потужний урожай”.
Родина каже: садівництво неможливо поставити “на паузу”. Тут постійно потрібно вкладати гроші, оновлювати техніку та стежити за технологіями.
Нині у господарстві закупили нові потужні обприскувачі, а серед наступних цілей – встановлення протиградових сіток та модернізація обладнання.

“Накрити сади протиградовою сіткою потрібно, змінити техніку на більш сучасну. Зараз ми закупили декілька обприскувачів потужних, класних. Тому зупинки немає в цьому питанні, це – постійний розвиток”.
Окремий виклик – експорт. Для виходу на зовнішні ринки господарству довелося проходити сертифікацію та вносити сорти до офіційних реєстрів.
Саджанці Маценків уже висаджують у Вінницькій, Харківській, Дніпропетровській областях та на Кіровоградщині. Раніше продукцію активно купували країни Азії, а тепер фермери ведуть переговори щодо постачання сливових саджанців до Європейського Союзу, зокрема до Риги.

Повномасштабна війна, визнає Максим Маценко, стала сильним ударом для бізнесу. У 2022 році попит на нові сади різко просів, адже люди не розуміли, чи готові вкладати кошти у довгострокові проєкти.
Втім, уже з 2023 року ситуація почала змінюватися. Замовлень побільшало, а нові сади в Україні знову почали активно закладати.
“Тоді, коли почалася повномасштабна війна, у 2022 році тоді був стрес дуже, як буде все, як буде з садами, як буде з нами. Хто буде в такий час вкладення робити? І десь таке просідання було півроку-рік. Було важкенько, але люди все одно замовляли. Десь через рік, коли люди побачили, що стабільно, що ЗСУ тримає фронт, і тоді почався дуже активний рух у садівництві. Зараз дуже багато створюється садів. Думаю, що це показник того, що Україна повинна вистояти і нас чекає гарне майбутнє”.
Для родини Маценків сад давно перестав бути лише роботою. Тут проводять майже весь час, виховують сина і вчать його любити землю та природу.
“Для нас садівництво – це не тільки робота, а взагалі – це спосіб життя. Ми тут і працюємо, і живемо, і сина виховуємо. Навчаємо його любити і природу, і землю. Ми з сином виходимо, просто зриваємо з дерева і їмо, яблука, черешні, просто так вийшли і пішли смакувати”.
Сам Максим каже, що найбільше задоволення отримує не лише від врожаю, а й від самих сезонів у саду – весняного цвітіння, осінніх барв та навіть зимового обрізання дерев.
“Коли син бігає по садку – відчуваю задоволення, що дерева квітнуть та діти ростуть. Коли сади цвітуть, коли ми збираємо врожай – найкращі моменти. Восени дуже красиво. А взимку дерева ми обрізаємо, тоді приносить задоволення, як чистенько і гладенько всі дерева обрізані”.
Ви вичерпали ліміт повідомлень для найпотужнішої моделі плану Free. Відповіді надаватимуться менш потужною моделлю, доки ваш ліміт використання не буде скинуто завтра після 00:23.
Підвищити рівень
