Закрити меню
Новини Черкас і Черкащини
    Свіжі новини

    Фільми Леонардо Ді Капріо: список найгучніших робіт

    04.06.2026

    Мультфільми комедії, що варто подивитися сьогодні

    02.06.2026

    Рейтинг вартості мобільного зв’язку в Європі: де платять найменше, а де — найбільше

    31.05.2026
    • Місто
    • Область
    • Гроші
    • Соціум
    • Спорт
    • Творчість
    • Публікації
    • Різне
      • Графік відключення світла
      • Транспорт
      • Нумерологія
      • Привітання
      • Рейтинги
      • Рецепти
      • Сонник
    Новини Черкас і Черкащини
    • Про нас
    • Контакти
    Новини Черкас і Черкащини
    Головна»Творчість»“Якщо не бачиш — це не кінець”: історія незрячого актора-аматора з Черкащини Андрія Граба

    “Якщо не бачиш — це не кінець”: історія незрячого актора-аматора з Черкащини Андрія Граба

    Головко АртемВід Головко Артем11.10.2025Коментарів немає4 хвилин читання0 Перегляди
    Поділитися Facebook Twitter Pinterest LinkedIn Tumblr Електронна пошта Reddit Telegram WhatsApp
    “Якщо не бачиш — це не кінець”: історія незрячого актора-аматора з Черкащини Андрія Граба
    Поділитися
    Facebook Twitter LinkedIn Pinterest Електронна пошта Reddit Telegram WhatsApp Копіювати посилання

    У Черкасах наприкінці вересня відбулася прем’єра вистави «Мартин Боруля», у якій головну роль зіграв актор-аматор Андрій Граб. Репетиції тривали пів року, під час яких колектив вчився працювати разом, а кожен актор — знаходити свій шлях до персонажа. Для Андрія це була не просто роль, а можливість довести, що життя не закінчується, якщо перестаєш бачити.

    Андрій має порушення зору з дитинства. У школі йому допомагала мама — читала вголос усі підручники та художні твори. «Якщо ти перестав бачити, ти не перестав жити», — каже чоловік, який сьогодні стоїть на сцені поруч із тими, хто має різні види інвалідності.

    «Наш режисер Олексій Клименко запропонував мені головну роль. Відчув певний симбіоз із персонажем, бо в нас схожі риси характеру. Я люблю передавати емоції — це те, що найкраще розуміють люди», — ділиться Андрій. Хоча тексту у виставі було багато, він запам’ятовував репліки на слух. «Коли включаєш емоцію — фіксуєш текст у пам’яті», — пояснює актор.

    Підготовка до вистави тривала близько шести місяців. Репетиції відбувалися разом із людьми, які мають порушення опорно-рухового апарату або ментальні розлади. «Ти відповідаєш не лише за себе, а й за колег, допомагаєш, якщо хтось забув слова. Головне, щоб глядач не помітив жодних помилок», — каже Андрій.

    На сцені він орієнтувався на слух і пам’ять. Простір відчував завдяки змінам звуку — «коли наближаєшся до об’єкта, простір ніби ущільнюється». Репетиції допомогли відпрацювати кожен крок. «Хвилювання було тільки за кулісами. Як тільки вийшов на сцену — все, працюєш», — згадує він.

    Порушення зору Андрій має з дитинства. Спочатку бачив добре, але приблизно в десять років зір почав погіршуватися. «Мені допомагала мама. Я писав сам, але читати вже не міг. Потім зір впав ще більше. Проте я пам’ятаю, як виглядають об’єкти, розумію їх фактуру, тож можу уявити, як взаємодіяти з ними», — розповідає актор.

    Після школи Андрій вступив до художньо-технічного коледжу, але через проблеми із зором навчання довелося залишити. Згодом здобув фах кулінара. У 2021 році долучився до грантового проєкту «Ми бачимо світ на дотик» і відкрив для себе кераміку. «Це для мене арт-терапія. Я роблю маленькі фігурки, планую створити серію тактильних чашок для незрячих — щоб візерунок можна було відчути руками», — каже Андрій.

    Сьогодні він присвячує себе театральній діяльності. «Хочу, щоб ця праця була оплачуваною. Але навіть без цього продовжую. Головне — не стояти на місці», — ділиться він. Підтримує актора мама, яка допомагає в побуті та розмальовує його керамічні роботи. «У мене небагато друзів, але є ті, хто справді поруч», — каже чоловік.

    Попри втрату зору, Андрій веде активне життя — користується громадським транспортом, орієнтується у місті на слух і пам’ять. «У нас у тролейбусах немає кондукторів і не завжди озвучують зупинки. Це проблема, бо я не бачу табло. Хотілося б, щоб водії оголошували зупинки — це допомогло б багатьом», — говорить він.

    Тростину для пересування купує самостійно. «Раніше їх видавали через соцзахист, зараз ні. Компенсація — лише 200 гривень, а гарна тростина коштує понад півтори тисячі. І ніхто не навчає, як нею користуватися», — пояснює актор. Він також додає, що звукових світлофорів у місті майже немає, хоча саме вони допомагають йому безпечно переходити дорогу.

    «Коли люди бачать мене на вулиці, іноді намагаються допомогти занадто різко — можуть схопити за руку чи потягнути. Це лякає і дезорієнтує. Краще просто запитати, чи потрібна допомога», — радить Андрій.

    Собаку-поводиря він поки не заводить — у мами алергія на шерсть. «Це ще одна жива істота, за якою треба доглядати. А для цього потрібні ресурси», — каже він.

    Для спілкування і роботи Андрій користується телефоном із функцією озвучення. Шрифтом Брайля не читає — воліє використовувати сучасні технології: сканування QR-кодів, опис зображень і голосові асистенти.

    Його мрія — продовжити грати в театрі та створити лінію тактильної кераміки для незрячих. «Я живу сьогодні, як є. Проблеми є, але вони не мають ставати бар’єром. Головне — рухатися вперед», — каже Андрій Граб.

    Поділитися. Facebook Twitter Pinterest LinkedIn Tumblr Електронна пошта Reddit Telegram WhatsApp

    Схожі записи

    Творчість

    Зубаті дивозвірі для захисту: у черкаському музеї покажуть експозицію унікальної народної кераміки

    30.05.2026
    Творчість

    Дорога довжиною в імперію і пам’ять: як Шевченко повернувся на Чернечу гору і чому це згадують через 165 років

    22.05.2026
    Творчість

    Сторічна сорочка, що пережила війни: як черкащанка повернула до життя орнамент прадіда

    21.05.2026
    Додати коментар
    Залишити відповідь Скасувати відповідь

    Останні статті

    Фільми Леонардо Ді Капріо: список найгучніших робіт

    04.06.2026 Рейтинги

    Мультфільми комедії, що варто подивитися сьогодні

    02.06.2026 Рейтинги

    Рейтинг вартості мобільного зв’язку в Європі: де платять найменше, а де — найбільше

    31.05.2026 Гроші

    Пішла з життя легенда черкаської сцени Лідія Попова

    31.05.2026 Місто

    0472 – черкаське онлайн-видання, що оперативно висвітлює найважливіші події у місті та області: діяльність місцевої влади, розвиток інфраструктури, культурні заходи, бізнес, освіту й громадські ініціативи. Ми публікуємо новини, аналітику та репортажі, аби тримати читачів у курсі життя регіону.

    Адреса: вулиця Бидгощська, 5, Черкаси, Черкаська область, 18000
    Телефон: +380 98 407 56 99
    Контакти: [email protected]

    Ключові теми

    Рейтинг вартості мобільного зв’язку в Європі: де платять найменше, а де — найбільше

    31.05.2026 Гроші

    Пішла з життя легенда черкаської сцени Лідія Попова

    31.05.2026 Місто

    Боксерка з Черкас здобула перемогу в Нідерландах

    31.05.2026 Область
    Вибір редакції

    Фільми Леонардо Ді Капріо: список найгучніших робіт

    04.06.2026 Рейтинги

    Мультфільми комедії, що варто подивитися сьогодні

    02.06.2026 Рейтинги

    Зубаті дивозвірі для захисту: у черкаському музеї покажуть експозицію унікальної народної кераміки

    30.05.2026 Творчість
    • Публічний договір (оферта)
    • Політика конфіденційності
    • Правила користування сайтом
    © 2026 - 0472.com.ua. Копіювання матеріалів дозволене лише з обов’язковим зазначенням джерела. Активне гіперпосилання на сайт «0472.com.ua» є необхідною умовою передруку.

    Введіть текст вище та натисніть Enter для пошуку. Натисніть Esc для скасування.