У фермерських господарствах Черкащини загострилася проблема нестачі робочих рук. Через війну та зміну пріоритетів на ринку праці попит на працівників агросектору зріс на 10% у порівнянні з довоєнним періодом. Та попри потребу, охочих іти працювати в поле – дедалі менше.
Про виклики, з якими стикаються аграрії, розповіли Суспільному працівники місцевих господарств та представники обласного центру зайнятості.
“Хотілося б мати зайві руки”
Юрій Мураш працює механізатором вже четвертий рік. Каже, особливо важко навесні – у пік посівної кампанії, коли техніка має працювати без зупинок:
“Навантаження, яке ми отримали, пов’язане в першу чергу з війною. Роботи багато, а людей менше. Молодь не дуже рветься на такі роботи. Хотілося б, щоб коли робота «кипить», були зайві руки”
У господарстві, де працює Юрій, залишилось семеро людей. Зі слів голови фермерського господарства Юрія Стоянова, не вистачає як мінімум ще двох. І проблема не лише в кількості:
“Складно знайти не лише механізаторів, а й бухгалтерів, агрономів, зоотехніків. Навіть із різноробами проблеми. Ця ситуація була і до війни, але тепер вона в рази гірша”
Менше людей – більше технологій
Щоб компенсувати кадровий дефіцит, господарство Стоянова почало тестувати альтернативні технології посіву – no-till та mini-till. Вони дозволяють зменшити кількість задіяних працівників:
“Цього року пробуємо одразу дві технології. Подивимось на результати після збору врожаю”
Кадровий голод змінює правила
За словами директора Черкаського обласного центру зайнятості Олександра Джури, з початку 2025 року до служби звернулись півтори тисячі агропідприємств із вакансіями. Попит охоплює весь спектр професій – від трактористів до керівників ферм:
- 96 вакансій для технічного персоналу – трактористів і машиністів
- 11 вакансій агрономів
- Попит на бухгалтерів, апаратників обробки зерна, ветеринарів, зоотехніків, керівників
Фермери змушені змінювати підходи до найму – дедалі частіше беруть людей без досвіду:
“Ринок праці сильно змінився. Гострий дефіцит кваліфікованих кадрів змушує роботодавців навчати працівників безпосередньо на місці”
Серед основних причин нестачі кадрів називають мобілізацію, трудову міграцію та небажання молоді працювати у сільському господарстві. На цьому тлі аграрії змушені пристосовуватися – автоматизувати процеси, змінювати технології й шукати нові шляхи мотивації персоналу.