Марина Різник з Черкас ніколи не планувала, що її життя буде пов’язане з бібліотечною справою та творчістю. Перш за все вона економістка, а до бібліотеки привела її випадковість, яка з часом стала улюбленою роботою. Сьогодні, через 13 років, Марина очолює гурток рукоділля, організовує дитячі заняття та розвиває культурну сферу міста.
Історія Марини Різник — це приклад того, як часом доля веде в несподіваному напрямку. Спочатку їй було страшно вступити на нову для себе територію бібліотеки, але згодом це стало її справжнім покликанням. Завдяки роботі з дітьми, пані Марина здобула бібліотечну освіту, а згодом організувала гурток “Винахідник”, де діти можуть займатися різними видами творчості.
Вихованці Марини створюють багато різних виробів, і саме ці роботи нагадують їй про тих, кого вона навчала. “Це для мене важливі спогади. Діти виросли, але їхні роботи залишились. Наприклад, ми робили на новорічні свята цукерниці та прикраси з бісеру”, — розповіла бібліотекарка.
Коли немає повітряних тривог, її робоче місце стає справжнім “вуликом” — діти приходять, щоб творити. Пані Марина згадує, як разом з учнями вони пробували різні техніки: аплікації, квілінг та інші види рукоділля. “Ми завжди радились, що б хотіли робити на наступному занятті”, — додає вона.
З кожним роком до гуртка приходило все більше дітей, а стіни бібліотеки прикрашали грамоти та нагороди. Наприклад, на 8-му Всеукраїнському конкурсі мистецтв їхній гурток отримав диплом першого ступеня.
«Найбільша нагорода для мене — це усмішки та любов дітей. Коли дитина приходить і не вміє нічого, а потім розкриває свої таланти, це найкраща нагорода», — зазначила пані Марина.
Однак починалося все складно. Бібліотека і рукоділля були для Марини далекими від її попереднього фаху економіста. Як сама розповіла, до неї підійшла бібліотекарка, яка йшла на пенсію, і запропонувала спробувати роботу в бібліотеці. “Я подумала, чому б і не спробувати, і зрозуміла, що це моє. Пізніше я поступила в Канів, де здобула освіту за спеціальністю “бібліотечна справа”, — розповідає вона.
Так минуло вже 14 років з того часу, як Марина почала свою кар’єру в культурі. Вона наголошує, що для неї це не просто робота, а робота для душі.
Окрім того, пані Марина має ще одне захоплення — збирає старовинні речі. Вона зберігає історію та традиції рідного села, не даючи їм піти в забуття. Зокрема, в її колекції є старовинні рушники та скриньки, які їй подарували односельці.
«Ці речі не повинні йти на ганчірки, як це часто трапляється у селі. Я зберігаю їх, щоб вони залишалися частиною нашої історії», — говорить Марина.
Також вона разом з місцевими дорослими та дітьми створила ляльку-мотанку, яка стала символом України. “Вона уособлює нашу країну, з колосками, калиною, соняшниками, лелеками”, — пояснює пані Марина.
Вже другий рік пані Марина займається благодійністю. Вона плете сітки, збирає допомогу, шиє подушки та в’яже шкарпетки для наших захисників. “Коли потрібно допомогти, ми завжди готові”, — додає вона.
Її мрії — це перемога для України та відродження культурного життя в бібліотеці. «Хочу, щоб у нашій залі завжди був людський сміх і шум, щоб кожне заняття приносило радість», — підсумовує Марина Різник. Її колега Ілона Огілько вірить, що всі її плани обов’язково здійсняться.