Канівська Чернеча гора знову стала центром національного паломництва. 10 березня Україна вшанувала пам’ять Тараса Шевченка у день його смерті. Попри виклики часу, до підніжжя монумента нескінченним потоком ішли люди, несучи не лише традиційні квіти, а й символічні дарунки – живі гілочки та колосся.
День пам’яті розпочався з урочистого покладання квітів та літургії за упокій душі поета. Для місцевих жителів Тарас Григорович залишається живим співрозмовником. Володимир Лантух, який щодня згадує митця, переконаний: саме Кобзар своїм словом зумів об’єднати країну та підвищити статус української мови до рівня національного символу. А поетеса Тетяна Скляренко зауважує, що сьогодні рядки поета звучать особливо актуально.
«Мабуть, би я йому розказала, що ми цінуємо нашу мову, що ми вже її оберігаємо, що ми співаємо пісні, що ми колядуємо між вибухами, що в окопах солдат читає “Отче наш”, що ми повертаємо все своє», — ділиться роздумами Тетяна Скляренко.
Мистецька плеяда лауреатів: нові експозиції в музеї
Цьогорічні роковини збіглися з важливою датою – 65-річчям Національної премії імені Тараса Шевченка. З цієї нагоди Шевченківський національний заповідник презентував відвідувачам три унікальні виставки. Як розповіла наукова співробітниця заповідника Тетяна Чулкова, експозиції знайомлять із творчістю видатних лауреатів премії різних років.
- Виставка полотен геніального Івана Марчука.
- Експозиція фоторепродукцій майстра світла Василя Пилип’юка.
- Графічні роботи відомого ілюстратора Василя Лопати, приурочені до 85-річчя автора.
Для старшого покоління канівців підйом на гору — це ще й шлях крізь власну пам’ять. Місцевий житель Микола Іващенко пригадує часи, коли до могили вели лише дерев’яні сходи, а з центру міста людей доставляли швидкісними «Ракетами» та «Метеорами». На його переконання, багато з того, про що Шевченко писав у своїх поемах, сьогодні стало реальністю.
Вшанування пам’яті у Каневі вкотре довело: Шевченкове «побороте» сьогодні є не просто поетичною метафорою, а щоденним гаслом українського спротиву. Його слово продовжує жити в окопах, піснях та на картинах, об’єднуючи покоління навколо ідеї свободи.