Прогулянка за сто кілометрів від Черкас
Завідувачка музею Тетяна Полякова переконує: щоб побачити швейцарське шале, скелі чи палаци, не обов’язково перетинати кордон. Достатньо від’їхати лише сотню кілометрів від Черкас.
Між обласним центром та Корсунем-Шевченківським — 87 кілометрів шляху. Наша редакційна група розпочала мандрівку о 8:30, аби власноруч оглянути вежі, скелі та маєтки.
Цей текст продовжує тревел-серію «Відпочинок на мінімалках».
Місто зустрічає гостей річкою Рось та ресторанним комплексом «Вітряк». Проте головним магнітом для відвідувачів залишається історичний палац князя Понятовського.
Архітектурна спадщина Станіслава Понятовського
На локації облаштовано касу, а також передбачено зручні паркувальні місця для автівок.
«Це була дача польського князя Станіслава Понятовського, збудована 237 років тому. Тоді споруда мала два поверхи», — розповідає Тетяна Полякова.
Історики припускають, що раніше палац мав коричневий колір. Його оздоблення майстерно поєднало готичні, французькі та мавританські елементи.
«Це давало можливість власникам та гостям здійснювати мандрівку — часову та географічну. Мармуром прикрашений головний вхід, а також перший передпокій. У вікнах збереглися вітражі, а далі йшли парадні кімнати».
Велич будівлі відчутна крізь золото, ліпнину та картини. Проте згодом стає помітно: інтер’єр спорожнів.
«Люди часто питають про меблі, але маєток пограбували після 1918 року. Все, що залишилося після власників, розійшлося по домівках місцевих жителів».
Сьогодні нагадуванням про минуле слугують лише голландський столик, стілець та окремі предмети декору.
Колишня парадна їдальня нині перетворилася на виставкову залу для колекції порцеляни. Тут представлені вироби найвідоміших світових фабрик, включаючи досить специфічні речі.
«Є дві чашки для чоловіків з вусами. Можна попити чай і не намочити вуса».
У 18—19 століттях бальна зала вміщувала до двохсот гостей одночасно. Сьогодні тут у вихідні вирує натовп туристів, які прагнуть відпочити серед мальовничої природи.
«Сюди полюбляють дуже ходити. Він міцний, відремонтований і тут така незвичайна обстановка», — ділиться пані Тетяна про місток через Рось.
Шлях веде до «Швейцарського будиночка», де колись мешкала прислуга.
«Кам’яний фундамент і дерев’яний верх — це традиційно будують в Швейцарії, саме швейцарські шале».
Відпочинок на гранітних скелях
Пані Тетяна розповідає про незвичні «чаші» з річковою водою, що утворилися серед каміння:
«Тут утворилася природна чаша, а поруч — невеличкі порожки, справжнє джакузі. Можна отримати масаж та задоволення. Камінчики гладенькі, на них можна спокійно лежати. Ти відчуваєш, що ти живий».
Поки рибалки займають місця вздовж річки, вхід до парку залишається безкоштовним. Платити потрібно лише за екскурсії та відвідування музеїв.
Однією з найцікавіших розваг є підйом на башту-бельведер, що доступний з 1 травня по 1 жовтня.
З висоти відкривається панорама всього міста. Це чудовий шанс помилуватися краєвидами.
На стогектарній території парку є зручні лавки, скульптури та рідкісні рослини. Тут варто планувати поїздку на весь день.
Подорож до Стеблівського каньйону
За 45 хвилин автобусом можна дістатися Стебліва, що розташований за двадцять кілометрів. Це місце також славиться гранітними порогами річки Рось.