Олена Хомич, педагог із понад 30-річним стажем, була змушена залишити рідне Селидове на Донеччині після початку повномасштабної війни. Разом із чоловіком вона переїхала до Черкащини, де, здавалося, доведеться назавжди розпрощатися з викладанням музики. Проте життя подарувало нову можливість — жінка стала керівницею сільського ансамблю в Нехайківському будинку культури.
Знайомство з організаторкою ансамблю Катериною Тищенко відбулося несподівано. Вона допомагала родині Хомич із ремонтом будинку, і під час роботи розповіла, що любить співати. Почувши, що Олена працювала в музичній школі, Тищенко запропонувала створити ансамбль. «Як я могла відмовити людині, яка допомагає облаштовувати мій дім?» — згадує пані Олена.
Тепер їхній дім став місцем, де поєднуються спогади з минулого життя і нові надії. Біля хати переселенці облаштували город, де вирощують овочі та зернові. Разом із собою вони привезли й тварин. «На заправці нас називали “бременськими музикантами”: у фурі були холодильник, кури, собака, кіт і навіть півень», — розповідає жінка.
Попри сільський побут, у поставі й манерах пані Олени відчувається сцена. Вона не приховує, що роками виступів виробила звичку тримати себе, ніби перед глядачами. «Кожній людині хочеться мати гарний вигляд, особливо коли є камера», — пояснює вона.
У ансамблі, яким керує Хомич, нині 12 учасників. Спершу вона хвилювалася: більшість співаків не мають музичної освіти й дивувалися її вимогам. Проте з першої ж репетиції стало зрозуміло — ці люди готові вчитися й ловлять кожне слово керівниці. «У мене академічний вокал, тож вирішила, що зроблю з них свій маленький хор Верьовки», — говорить вона.
Під час виступів технічну підтримку забезпечує староста села Єгор Вигулярний, який також долучається до репетицій. Для нього, каже, важливо, що в селі є колективи, які продовжують українські культурні традиції. А сама Олена знаходить підхід до кожного учасника — складні вокальні поняття пояснює через асоціації та побутові жарти, щоб людям було легше зрозуміти.
Не обходиться без труднощів. На одному з виступів у Драбові під час концерту учасниці стало зле, довелося викликати швидку. «Але навіть у такий момент колектив тримався разом, підтримували одне одного і мене. Це і є головне — ми працюємо гуртом», — підсумувала керівниця ансамблю.