У селі Хвильово-Сорочин, що входить до Золотоніської громади на Черкащині, росте дуб-велетень віком близько 400 років. Заввишки понад 35 метрів, із розлогими кронами, дерево зберігає сліди буремної історії українського народу — від часів Гетьманщини до сучасності.
Як розповів місцевий краєзнавець Анатолій Воропай, дерево має статус ботанічної пам’ятки природи місцевого значення ще з 1975 року. Серед місцевих жителів його називають Хвилевим дубом — на честь села Хвилів, що раніше існувало на цій території.
Козацьке минуле і легенди про скарби
Згідно з переказами, дуб розташований на колишніх землях переяславського полковника Федора Лободи. До 1930 року ця територія належала козацькому роду Грекалів. У місцевому фольклорі збереглася легенда, що дуб міг слугувати прихистком для козаків у часи небезпеки, а в його дуплах ховалися повстанці під час Української революції 1917–1921 років.
Краєзнавець зазначив, що дерево згадують і як орієнтир при спорудженні залізничної гілки «Бахмач – Одеса». Також серед жителів побутує вірування, що під дубом може бути захований козацький скарб, а саме дерево має оберегову силу.
Голодні роки і жолудеві коржики
Під час голоду 1932–1933 років дерево рятувало місцевих жителів буквально — з його жолудів виготовляли борошно. Люди сушили плоди, перетирали в ступах і пекли з отриманої маси коржики, щоб вижити.
“З того дуба робили борошно, коли не було чого їсти. Селяни згадували, як коржики з жолудів допомогли їм пережити голодні зими”, — поділився спогадами Анатолій Воропай.
Дерево у вирі XX століття
Під час Другої світової війни дуб став мовчазним свідком бойових дій. У 1941 році поблизу нього проходили відступи радянських військ. А вже у вересні 1943 року місцеві мешканці організували засідку на фашистський підрозділ, що намагався підпалити село — і перемогли.
У 60-х роках поблизу дуба облаштували тимчасову стоянку для колгоспної техніки. Коли місцеві помітили плями мастила біля коріння, здійнявся ґвалт — техніку оперативно прибрали, аби не нашкодити пам’ятці природи.
Реєстрація та збереження
Завдяки зусиллям місцевої громади у 1975 році дуб офіційно взяли на облік як природну пам’ятку. Територію площею 0,1 га обгородили, обабіч посадили ялини, а за станом дерева стежили школярі під керівництвом директора місцевої школи.
Злочинна меліорація та наслідки
Початок 70-х став трагічним періодом для довкілля біля дуба. У рамках меліоративних робіт трест «Укрводбуд» осушував заплаву річок Суха Згар та Нетеча. За словами Анатолія Воропая, багатий природний ландшафт було спотворено бульдозерами — знищено вільхи, верби, очерети, болота. Колишні водойми зникли, а разом із ними і флора та фауна регіону.
“Замовкли хори жаб, риби не стало, зникли птахи. Старенькі жінки зі сльозами на очах молилися біля дуба, бо вважали це початком кінця”, — пригадує Воропай.
Сьогодення і надія на відродження
У вересні 2024 року громада провела толоку біля дуба, розчистила територію та знову взялася за догляд. Попри все, дерево зберегло силу і велич. Але сьогодні його рідко відвідують — дуб поступово забувається.
Краєзнавець переконаний, що дерево заслуговує на включення до туристичних маршрутів Золотоніщини, адже подібні природні велети мають величезну культурну та історичну цінність.
“Дуби завжди були символом сили. Люди з давніх-давен вірили, що під їхньою тінню можна відновити життєву енергію. Наш Хвилів дуб — це не просто дерево, це жива пам’ять про народ, що вижив попри все”, — додав Анатолій Воропай.