Близько сотні небайдужих громадян, друзів та родичів захисників України зібралися 21 червня в Черкасах на масштабний мітинг.
Матеріал підготувало медіа “Суспільне”.
Головне середмістя замайоріло прапорами й плакатами черкасців, а до акції “Не мовчи — полон вбиває” доєднався кортеж із десяти автомобілів.
Найстрашнішим моментом для родин залишається повна невідомість. Організаторка заходу Оксана Коцуконь, яка є матір’ю полеглого бійця “Азову”, наголошує на постійному збільшенні кількості учасників щотижневих акцій через тривалість війни. Жінка зауважила, що чужого горя немає, тому люди тримаються разом заради повернення кожного бійця.
Світлана прийшла сюди, щоб вибороти життя для свого рідного брата Віталія Олексенка. Військовий став на захист держави у серпні 2025 року, а вже 19 грудня зв’язок обірвався під час боїв у Котлиному на Донеччині. Командування мовчить про обставини зникнення групи. Проте жінка вперто плекає надію, адже 19 липня мине рівно сім місяців відтоді, як Віталій зник у тому пеклі Покровського району.
Довгих півтора року чекає на дитину пані Любов. Вона постійно відвідує мітинги у Смілі та Черкасах. Доля бранця прояснилася лише завдяки свідченням звільненого з неволі 11 квітня побратима. Той розповів родині, що перебував із хлопцем в одному бараці в окупованому Торезі. Листи від бранця додому так і не дійшли.
Анна Галушка теж не пропускає жодної щонедільної акції в обласному центрі та постійно їздить на обміни. Її син Ярослав Галушка служив у 67-й ОМБР і зник під Бахмутом 10 березня 2023 року після оточення силами “вагнерівців”. Тоді зникли 34 військових.
Мати вірить у диво.
Схожа історія спіткала іншу черкащанку Наталію, чий син Максим Бубнов зник у Костянтинівці на Донеччині. Хлопець отримав поранення об 11:00 годині 25 липня 2024 року під час свого найпершого виходу на позиції після навчання. Разом із Максимом зникли ще двоє бійців. Тіло одного побратима нещодавно ідентифікували за ДНК в Одеському морзі. Слідчі кажуть мамі про відсутність збігів щодо її сина, тож жінка зберігає свій один відсоток надії на полон.
Два роки поспіль виходить на площу містянка Марина. Її двоюрідний брат, прикордонник Євгеній Ляхович, зник безвісти під час виконання бойового завдання у Курській області. Командир та живі побратими дають невтішні прогнози. Трагедія сталася 24 жовтня 2024 року поблизу села Дар’їно Суджанського району.
Військові потрапили під жорстокий ворожий обстріл.
Тоді бійці висувалися колоною: першим ішов товариш, за ним крокував Євгеній. Невдовзі зв’язок із прикордонником повністю зник, а розвідувальний дрон зафіксував лише першого пораненого воїна з перебитими ногами. Згодом цього бійця повернули під час обміну тілами. Доля брата Марини та ще одного військовослужбовця залишається таємницею.
Активісти запевняють, що стоятимуть до кінця.